Рекомендації до проведення ЕНМГ

Загальні принципи аналізу електронейроміографії

Автор заняття: к.м.н.  Олексюк-Нехамес А.Г.

При назначенні ЕНМГ обстеження розповсюдженість процесу визначає об'єм обстеження

А його рівень обстеження визначає список необхідних проведених методик

Згідно розповсюдженості процесу всі ураження поділяють на групи:

1.Локальні: - коли нервово-мязові порушення виявляють у 1-2 анатомічних областях тіла з одного боку (визначена група мязів, одна кінцівка, кисть чи стопа

2.розповсюджені: - з захопленням великої кількості ділянок тіла, білатеральні чи  гемілатеральні, розповсюджені з кінцівки до тулуба

3.генералізовані – коли нервово-мязові порушення виявляються у всіх ділянках тіла з переважанням вираженості ураження у якійсь ділянці тіла

Клінічно можна виділити по рівню ураження наступні типи ураження:

1)центральні і провідникові

2)спінальні, сегментарні

3)нейрональні (в тому числі моторних ядер стовбура головного мозку)

4)невральні;

5) синаптичні

6) первинно-мязові

Центральні і провідникові ураження

Хворі з центральними і провідниковими ураженнями не потребують стандартне обстеження, основне діагностичне значення має магнітна стимуляція і вивчення викликаних потенціалів різної модальності. Стандартне ЕНМГ дослідження проводять з метою диференційної діагностики з нейрональними ураженнями при наявності аміотрофій.

Поверхнева ЕМГ (приклад: передньорогове ураження)

Спінальні і сегментарні ураження

При сегментарних процесах велике значення має достатньо точне  клінічне визначення рівня ураження. Метою ЕМГ – дослідження являється уточнення рівня сегментарного ураження. Найбільш цінною (значимою методикою) являється голкова ЕМГ з врахуванням сегментарної іннервації мязів.

Виявлення вторинного нейронального ураження дозволяє з достатньою точністю визначити рівень сегментарного ураження: Для діагностики найбільш часто уражених сегментів пропонують тестування наступних мязів:

•       C4-C5 надосний і підосний, малий круглий мяз

•       C5-C6 – дельтоподібний, надостний і двоголовий мяз плеча

•       C6-C7 -круглий пронатор, трьохголовий мяз, променевий згинач кисті;

•       C7-C8 –загальний розгинач кисті

•       C8-T1 ліктьовий згинач кисті, довгі згиначі пальців кисті, власні мязи кисті

•       L1 – вздухвинно-поперековий мяз

•       L2-L3 – вздухвинного-поперековий, чотириголовий, короткі і довгі привідні мязи стегна;

•       L4 –вздухвинний- поперековий, передній великий стегновий, чотриголовий, великий малий і короткий привідні мязи стегна

•       L5-S1 – двоголовия мяз стегна, довгий розгинач мязів стегна, задня великостегнова, ікроножний, камбаловидний, сідничні мязи

•       S1-S2 –власні мязи стопи, довгий згинач пальців, двоголовий мяз стегна

Зміна М-відповідь при міастенії (проба тетанізація)

 

•      Додаткова інформація про стан аксонів в період їх проходження в складі корінців спинного мозку в області міжхребцевого отвору може бути отримана при електронейроміографічному дослідженні довгих мязів спини. Як відомо, передні корінці спинного мозку після виходу із хребтового каналу дають задні гілки , що іннервують відділи біляхребцевих мязів.

Визначені групи біляхребцевих мязів мають моносегментарну корінцеву іннервацію без значних анатомічних варіацій (Krott, 1968: Steudemann 1968) До них відносяться міжхребцеві шийні мязи і міжхребцеві поперекові мязи. Найзручніша для цього дослідження багатороздільний мяз.

Моносегментарну іннервацію мають і міжреберні мязи. Проте вони іннервуються вентральними гілками відповідних корінців. У випадку якщо одночасно з ураженням біляхребцевих мязів виявляється патологія в інервованій даним корінцем мязі кінцівки, рівень ураження вважається встановленим.

•      Додаткова методика являється дослідження F-хвиля при стимуляції довгих нервів кінцівок, вивчення ССВП. З врахуванням рівня ураження досліджуються два симетричні нерви на руках (при ураженні шийного потовщення) або на ногах (поясничне потовщення).

Нейрональне ураження

Ураження мотонейронів як правило являється розповсюдженим або генералізованим. Локальні нейрональні порушення насторожують в плані сегментарного ураження спинного мозку.

При ураженні мотонейронів (основна значима діагностична методика) являється голчаста ЕНМГ – яка дозволяє верифікувати нейрональний характер ураження і визначити ступінь ураження денерваційних змін.

 

•      Починають дослідження з найбільш ураженого мязу, потім досліджують дистальний мяз протилежної кінцівки. При генералізованих процесах досліджують не менше чотирох мязів.

Додатковими методиками є...

•      Являється СРВм по нерву, що іннервує найбільш уражені мязи (досліджують симетричні нерви), вивчення F-хвилі при стимуляції тих же нервів. При супутніх чутливих порушеннях обовязкове проведення сенсоної провідності у симетричних зонах

 

Невральні порушення

•      Ураження периферійних нервів по розповсюдженості бувають локальними (ураження одного нерва), розповсюдженими (ураження сплетення з випадінням функції декількох нервів, поліневропатії) генералізовані (поліневропатії, демієлінізуючі процеси).

Основна діагностично значима методика являється дослідження М-відповіді і СРВ по нервам

•      Методика дозволяє достовірно виявити і визначити локалізацію, характер (аксональне чи демієлінізуюче), а також вираженість ураження. Для виявлення порушень провідності в проксимальних відділах нервів застосовується методика дослідження F-хвилі.

Додаткова але важлива методика

•      Являється голчаста міографія, яка дозволяє оцінити ступінь денервації і компенсації порушень у мязі.

При розладі чутливості обов'язковим є дослідження потенціалу дії нерва, сенсорної провідності з розрахунком мотосенсорного коефіцієнту

При локальних ураженнях досліджують найбільш уражений нерв і симетричний йому, найбільш уражений мяз і дистальний мяз протилежної кінцівки (найменш уражений або самий далекий від ураження).При розповсюджених процесах ураження досліджують по одному нерву на руці і нозі і симетричні їм (не менше 4-х нервів) а також найменше уражені мязи. Розраховують краніокаудальний і мотосенсорний коефіцієнт. Обовязково аналіз F-хвилі. 

 

При генералізованих процесах досліджують всі довгі нерви, при необхідності – короткі нерви. Обовязковим є аналіз F-хвилі, особливо при діагностиці синдрому Гійєну-Барре, синдромі Самнера-Люіса. Мязи вибирають з врахуванням основних принципів дослідження при генералізованому процесі.

 

nt-v�l:�Ԁ `�} sans-serif"; mso-ansi-language:EN-US'>S1 – двоголовия мяз стегна, довгий розгинач мязів стегна, задня великостегнова, ікроножний, камбаловидний, сідничні мязи

•       S1-S2 –власні мязи стопи, довгий згинач пальців, двоголовий мяз стегна

Зміна М-відповідь при міастенії (проба тетанізація)

 

•      Додаткова інформація про стан аксонів в період їх проходження в складі корінців спинного мозку в області міжхребцевого отвору може бути отримана при електронейроміографічному дослідженні довгих мязів спини. Як відомо, передні корінці спинного мозку після виходу із хребтового каналу дають задні гілки , що іннервують відділи біляхребцевих мязів.

Визначені групи біляхребцевих мязів мають моносегментарну корінцеву іннервацію без значних анатомічних варіацій (Krott, 1968: Steudemann 1968) До них відносяться міжхребцеві шийні мязи і міжхребцеві поперекові мязи. Найзручніша для цього дослідження багатороздільний мяз.

Моносегментарну іннервацію мають і міжреберні мязи. Проте вони іннервуються вентральними гілками відповідних корінців. У випадку якщо одночасно з ураженням біляхребцевих мязів виявляється патологія в інервованій даним корінцем мязі кінцівки, рівень ураження вважається встановленим.

•      Додаткова методика являється дослідження F-хвиля при стимуляції довгих нервів кінцівок, вивчення ССВП. З врахуванням рівня ураження досліджуються два симетричні нерви на руках (при ураженні шийного потовщення) або на ногах (поясничне потовщення).Нейрональне ураження

Ураження мотонейронів як правило являється розповсюдженим або генералізованим. Локальні нейрональні порушення насторожують в плані сегментарного ураження спинного мозку.

При ураженні мотонейронів (основна значима діагностична методика) являється голчаста ЕНМГ – яка дозволяє верифікувати нейрональний характер ураження і визначити ступінь ураження денерваційних змін.